"Фальсифікація історії з боку росіян — глобальна проблема", — сценарист, ведучий марафону "Єдині новини" Руслан Шаріпов

Ведучий марафону «Єдині новини» та сценарист документальних проєктів Акіма Галімова «Скарби нації. Україна. Повернення своєї історії» Руслан Шаріпов в інтерв'ю виданню fakty.ua поділився своїми думками щодо родичів, які залишилися на окупованих територіях, розповів про свого батька, який живе в росії, а також про росіян, які протягом століть крали не лише матеріальні цінності, але й історію українців.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Документальна стрічка «Скарби нації» від продюсера Акіма Галімова стала найпопулярнішим історичним фільмом в українському YouTube

Про українську мову

Останній раз я був у бабусі (у Донецькій області - прим.) у 2013-му році, якраз перед Майданом. Пам’ятаю, як приїхав і розмовляв усюди виключно українською мовою, а бабуся підходить на другий день і каже: «Ти можеш тут говорити російською?» Це мене сильно вразило. Бо навіть коли після школи я переїхав з рідного містечка на Житомирщині до Києва, говорив тільки українською, хоча багато моїх однокласників переходили на російську. Але для мене то було принциповою позицією. В Києві у 2005 році, коли я заводив нові знайомства, люди, почувши мою українську, чомусь завжди перепитували, чи я раптом не з Івано-Франківська.

Ще у 2008 році був випадок, пов’язаний з мовою, коли я поїхав у Євпаторію (то була моя перша поїздка в Крим). Заходжу в магазин, і жіночка із-за прилавка каже: «Рєбята, а ви аткуда?» Відповідаю: «Ми з Києва», а вона: «А, с Украіни». Коли я це згадую, дуже абсурдно виглядають усі звинувачення, ніби російськомовних притискали. Бо мій мовний досвід показує, що було навпаки.

Про родичів в росії та на окупованих територіях

Руслан Шаріпов зізнався, що з батьком, який проживає в росії, інколи спілкується телефоном:

"...політичних тем не торкаємось. І про війну не говоримо."

Руслан зізнається, що ніякого співчуття від рідного батька він не отримав:

"У нас відбулась розмова в перші дні великої війни, коли полетіли російські ракети і пішла техніка. Батько сказав, що чув про це, але має зараз піти у справах, тож від нього не було жодного співчуття. Не знаю, з чим це пов’язано, але відсутність навіть мінімальної реакції мене тоді трохи засмутила".

Бабуся Руслана нині перебуває на окупованій території, в Донецькій області. Раніше бабуся жила у Полтавській області, але вирішила переїхати ближче до молодшого сина у Донецьк:

"Бабуся з дядьком живуть вдвох. Зараз я не знаю, кого саме вони підтримують, у 2014 році він пішов в так званій «ДНР» працювати водієм військової вантажівки, тому мені не цікаво абсолютно, як у нього справи".

Про історію України

Фальсифікація історії зі сторони росіян — глобальна проблема. Спочатку нам здавалась ця тема доволі маргінальною. Ми звертались до різних істориків за консультаціями, і вони не робили акцент на тому, що росіяни якимось чином вкрали у нас історію. Кожна країна інтерпретує історію по-своєму. Наприклад, у першій частині був епізод про дружину Ярослава Мудрого Інгігерду, доньку шведського короля. Я поїхав у Швецію, щоб дослідити цю історію. росіяни кажуть, що її останки лежать в Новгороді, наші вчені доводять, що вона лежить у Києві — і шведи це підтвердили. Інгігерда похована у Києві, це доведено. Це лише один з тисячі прикладів, як росіяни крадуть нашу історію, наших героїв та культуру.

Про козаків та Каховське водосховище

Справжні факти про козаків не сходилися з тим, чому нас вчили у школі. Було уявлення, що існувала лише одна Запорізька Січ, на якій жили козаки. Виявилось, що цих Січей було багато. І дві з них пішли під воду, коли будували водосховище. Усі ці Січі несуть й матеріальну культуру. Наприклад, коли розкопували поле Берестейської битви (доба Богдана Хмельницького), знайшли шкіряні чоботи на козаках. Це говорить про їхній статус — вони точно не були голотою, як їх зображували в книжках. Та Січ, яку зараз показують нам у Запоріжжі — це все муляж, вона і близько не стоїть з тим, що може виявитись під час розкопок справжніх Січей. Тому було б круто, якби їх не затопили знову.

Про росіян

Ми кращі за них. Якщо подивитись на історію 16−17 століття, у нас кожне село було багатшим, ніж російські міста, і я не перебільшую.

 ... головна причина (злоби росіян до українців - прим.)  — дуже банальна. Про неї говорять всі історики та політологи. Без України росія перестає бути імперією. От вони й бісяться від цього. 

Також Руслан переконаний, що у програму репарації ми також маємо включити реституцію культурних цінностей:

"Навіть Ермітаж зберігає чимало награбованого з України. Зараз усі країни цивілізованого світу повертають одна одній багато культурних цінностей, які були незаконно переміщені. Ми маємо вимагати цього, щоб таке більше не повторювалось".