Боротьба за Чорноморський флот
Після розпаду СРСР союзні війська залишалися на місці своїх баз. Чорноморський флот хоч і був найменшим серед радянських, та мав велике стратегічне значення для російського впливу на Середземноморський регіон.
8 грудня 1991 лідери колишніх республік СРСР офіційно закріпили факт розпаду союзу. Тоді ж погодили створення Союзу незалежних держав (СНД), який у перспективі мав мати об’єднані збройні сили. 30 грудня обговорюють можливість об’єднання флоту, однак президент України Леонід Кравчук відмовляється. Уже у січні він видає наказ про складення присяги українськими військовими, зокрема і моряками, на вірність Україні.
Тоді Чорноморським флотом керував російський генерал Ігор Касатонов. Серед моряків панують проукраїнські настрої — 72% штату місяцем раніше проголосували за незалежність країни. 6 січня Касатонов наказує флоту готуватися до присяги. Однак усе йде не за планом: 9 січня генерал виступає у Києві на нараді, а його доповідь чимось так не влаштовує Кравчука, що він перериває виступ військового. Після цього інциденту очільник Чорноморського флоту скасовує указ про присягу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Прокляття" козацького роду на Сумщині: історія маєтку Галаганів в "Українські палаци. Золота доба"
Війна присяг
Попри скасування указу, окремі роти все ж складають присягу на вірність України. Керівництво флоту негативно реагує на таку “непокору” та розформовує низку підрозділів. Фактично виходить так, що в Україні українських моряків карали за те, що вони присягали на вірність своїй Батьківщині. Чому ж так сталося?
На початок 1992 в Україні все ще не було свого командувача Військово-морськими силами, а генерал Касатонов досі керує флотом як уламком війська СРСР, покладаючись на старі укази. 28 січня 1992 до Севастополя приїжджає російський президент Єльцин та заявляє, що “росія не покине напризволяще місто-герой російської слави”. 14 лютого під час зустрічі з лідерами пострадянських країн Кравчук усе ж погоджується на створення збройних сил СНД. Це підкріплює позицію Касатонова коритися лише наказам з Москви, адже керівництво так званих “об’єднаних сил СНД”, очевидно, базувалося на росії. Виникає питання — кому ж тоді мають присягати на вірність моряки Чорноморського флоту?
Війна указів
Попри введення “присяги СНД”, багато моряків продовжують висловлювати вірність Україні. Всередині Чорноморського флоту відбувається активна робота задля придушення проукраїнських настроїв.
У квітні 1992, президент Кравчук видає указ про формування ВМС на базі Чорноморського флоту. Фактично це свідчило про бажання української влади нарешті забрати у росіян контроль над флотом. У відповідь на це російський президент видає свій наказ, за яким Чорноморський флот має бути під контролем росії. Перегони присяг перетворюються на перегони указів.
Невизначеність у питанні Чорноморського флоту спричинила низку інцидентів, які мало не переросли в бойове зіткнення. Єльцин та Кравчук вирішують ділити флот.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Акім Галімов у проєкті "Реальна історія" розповів про формування ЗСУ та російський вплив на українську армію за часи незалежності
Як росія отримала Чорноморський флот
Попередньо Чорноморський флот вирішують ділити рівно навпіл, та ця домовленість, як і будь-яка угода з росією, є лише формальністю. У січні 1993 між російським Газпромом та українським Нафтогазом виникає так звана “перша газова війна”. Росіяни заявляють, наче Україна має газовий борг 500 млн доларів. У березні цього ж року, на переговорах щодо флоту, Єльцин стверджує, що борг уже 800 млн, а розрахунок треба здійснити кораблями. Остаточний варіант розподілу затверджують у 1995: за ним лише 18% флоту залишається в Україні, найкращі судна переходять до росії. Пізніше другий президент України Леонід Кучма, пригадуючи ці події, скаже, що українська влада йшла на такі поступки, аби зберегти хороші відносини з росією.
Лише після розподілу морських сил, у 1997 році Кремль підписує з Києвом договір про дружбу, співробітництво та партнерство, у якому офіційно визнає суверенітет України. Перед цим очільники двох держав домовляються про умови перебування російських воєнних баз у Криму аж до 2017 року. Саме цей факт стає вирішальним в успішній окупації півострова у 2014.
Дивіться повний випуск "Реальної історії" з Акім Галімов, що виходить на YouTube каналі проєкту.
