6-річна Саша Паскаль втратила ногу внаслідок ракетного удару по Одещині. Тоді вона два тижні провела в комі та їй ампутували ногу. Коли дитина прийшла до тями, спитала: як тепер буде займатися художньою гімнастикою. Після протезування і тривалої реабілітації Саша таки повернулася до тренувань. Про дівчинку з незламним характером розповіли у ТСН.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як долати стрес під час війни дорослим та дітям: поради експерта проєкту "Говорить вся країна" психолога Оксани Зайцевої
Саша втратила ногу майже рік тому. 16 травня росіяни з тактичної авіації запустили ракети Х-22. Цілили по мосту через Дністровський лиман у Затоці, але влучили в будинки цивільних та бази відпочинку. Саме там у той момент була Саша з мамою. Маму теж поранило, але у стані больового шоку вона разом із сусідами витягала свою доньку з під уламків бетону й дерева. Сашу довезли до лікарні і її ввели у медикаментозну кому.
"Вона як відключилася у лікарні, то отямилася лише днів через 15", — пригадує мама.
Сашина бабуся досі не розуміє, як їхня родина пережила це. У Саші була поранена голова, розтрощена рука і все тіло в уламках.
"Коли вона була у комі, ми не знали, що нас чекає. Коли кожна хвилина за рік", — згадує бабуся.
За ногу боролися 10 днів, але циркуляції крові не було. Лікарі вирішили, що ампутація нижче коліна неминуча. Після восьми операцій Саша прийшла до тями і спитала, як же тепер вона буде ходити на художню гімнастику. Мама пообіцяла, як тільки нога заживе і з'явиться протез, вони спробують повернутися на тренування:
"Вона так чекала його, що одразу почала робити кроки і намагалась потихеньку йти. Я вже стільки виплакала... вона мене ще більше заспокоює: "Мам, не плач, одягай мені швидше протез, і я побігла".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Була на Азовсталі, в Оленівці й в найжахливіших колоніях росії: історія прикордонниці Аліни Паніної в "Щоденниках війни"
Реабілітація Саші була в Австрії, і протез вона опановувала шаленими темпами. 6-річна Олександра не приховувала своєї мети — швидше повернутися у рідний Чорноморськ у школу художньої гімнастики:
"Ми дивилися багато відео, де діти так займаються та можуть робити усі елементи (з протезом — прим.), що вирішили спробувати.
Інга Ковальчук, тренерка з художньої гімнастики, каже, коли побачила Сашу, відмовити їй було неможливо:
“Ви не бачили її очі, крли вона прийшла. Цим очам неможливо було відмовити”.
У цю школу Саша ходить з 3-х років, до травми не пропустила жодного заняття — а це 5 разів на тиждень. Після повернення Сашин запал тільки посилився.
Саша повернулася до гімнастики за 8 місяців після травми. Перші тренування були надзвичайно обережними, але нині їй доступно все, що робить група. Не залишилося жодного елементу, який Олександра не може зробити.
“Прогрес мене іноді лякає, у неї взагалі не має страху”, — каже тренерка.
Коли треба робити вправи на втраченій нозі, у Саші немає впевненої опори, її це не зупиняє, а, навпаки, змушує працювати ще більше.
"Вона — боєць. Щоби не трапилось, підіймає ніс та йде вперед", — розказує тренерка.
Після тренування Саша приходить додому і показує бабусі, що вивчила за день. Вже після ампутації мама купила доньці гімнастичний костюм, розшитий камінням. Саша мріє надіти його на змагання. Ще ніхто не знає, як це можливо, але 6-річна Олександра Паскаль вже і так довела, що не має нічого неможливого.
"Я хочу змагатися і виступати за Україну”, — каже Саша Паскаль.
Дивіться історію 6-річної гімнастки Саші Паскаль:
